|
Фонд стародруків, рідкісних і цінних книг є одним з найцінніших надбань Наукової бібліотеки імені М.Максимовича.
Стародруки - це друковані видання, які з'явилися в період від початку друкарства і до 1830 року включно.
Зібрання стародруків бібліотеки нараховує більше, ніж 11 тисяч одиниць зберігання, основу яких
становлять видання з філософії, релігії, історії. Багато з них потребують подальшого наукового
вивчення і каталогізації. Близько 80% стародруків видані іноземними мовами. Здебільшого, надруковані
вони давніми європейськими мовами, латиною, давньоєврейською, давньогрецькою, давньоболгарською,
або значно відмінними в порівнянні з сучасними англійською, німецькою, французькою, італійською,
іспанською. З цієї причини в багатьох випадках науковий опис багатьох таких книг є неповним і за
умови докладного їх вивчення серед видань фонду можливі знахідки європейського та світового рівня.
Основою фонду стародруків є видані в Європі стародруки XVI-XVII сторіч. Найбільш широко представлені видання таких країн як: Австрія, Англія, Бельгія, Італія, Португалія, Франція. Серед них видання широко відомих в середньовічній Європі друкарських династій Альдів, Ет'єнів, Ельзевірів, Плантенів. Перлиною фонду стародруків є інкунабула, надрукована у Венеції 1497 року (за колофоном). Книга надрукована латинською мовою та є виданням "Життєписів дванадцяти цезарів" Светонія з коментарями Марко Антоніо Сабелліко та Філіппо Бероальдо. 
Окрасою фонду бібліотеки є рідкісні стародруки першої половини XVI сторіччя - палеотипи. Найстаріший з них датовано 1519 роком. Це рідкісна пам'ятка стародруку та давньоболгарської мови, «Служебник», надрукований Ієромонахом Пахомієм, виданий у Венеції в типографії Божидара Вуковича в 1519 році. 
Іншим цікавим експонатом є перше видання "Історії сицилійських тиранів" Гуго Фальканда, що було надруковане 1550 року в Парижі в типографії Матуріна Дюпюї. Налічує 225 сторінок. Палітурка XVIII-XIX сторіч, картон. Книга має чисельні маргіналії латинською мовою. Частково присутні рукописні маргіналії. Цей наратив охоплює події другої половини XII ст. і є важливим джерелом інформації з історії середньовічного Сицилійського королівства. 
Серед колекції стародруків, виданих у другій половині XVI-ХVII сторіч, можна виділити наступні видання: "Напрестольное Евангелие", надруковане Московським друкарем Петром Тимофійовичем Мстиславцем, – видане у Вільно, в 1575 році. Це надзвичайно рідкісне видання, описане видатним російським бібліографом і книгознавцем Сопиковим, частина 5-а, стор.102. Палітурка книги – дошки, обгорнуті оксамитом. Зберігся среднік у вигляді хреста. В книзі немає першого аркушу. Книга має орнамент з одинадцятьма заставками. Відсутні гравюри з зображенням чотирьох Євангелістів. Розмір шрифту 10 рядків друку, що дорівнюють 127 мм. 
Велику цінність являє собою книга Памви Беринди "Лексикон славянорусский". Видана в 1653 році в друкарні монастиря Кутеїнського (село Кутеїни в Білорусії). Має 324 сторінки. Палітурка картонна. Титул оформлений він'еткою. Памва Беринда – друкар, гравер, філософ, письменник. З 1616 року працював у друкарні Києво-Печерської Лаври, де отримав звання архитипографа. Автор першого у східній Європі друкованого словника, що називався "Лексикон славянорусский и имен толкование". 
В бібліотеці є одне з рідксних видань давньоукраїнською мовою. Книга Транквіліона Кирила "Перло многоценное", видана в Могилеві в 1699 році в типографії Максима Вошанки, налічує 476 сторінок. Палітурка – дошки, обгорнені шкірою, з тисненням. На титульному листі є зображення Трійці та 8 Святих, подані двома кольорами: червоним і чорним. На звороті титульного аркушу – деторит – Водохрещення. "Перло многоценное" складається з розділів, на кожному з яких є назва дня тижня. Видання мало педагогічне призначення. Є пам'ятником української культури XVII століття. Автор – український церковний діяч, педагог і письменник. Збірка складається з декількох прозаїчних творів і 21 вірша. Вірші написані в стилі духовної літератури, в них є елементи народної поетики, зокрема української народної думи. 
|
||||||||
|
||||||||
